Виставка литовської фотографії «Чорний снігопад»

Дисклеймер: усі виставки ми планували відкрити 23-26 квітня під час Odesa Photo Days 2020, проте ситуація змінилася через пандемію коронавірусу. Слідкуйте за подальшими новинами фестивалю.

Виставка відбувається у співпраці з Invogue Art Gallery, за підтримки Посольства Литовської республіки в Україні.

Виставка «Чорний снігопад» (куратор — Даріус Вайчекаускас) є спробою виокремити тему приреченості у литовський фотографії минулого та сучасності. П’ять авторів, чиї роботи стали частиною виставки (Віргіліус Шонта, Аурелія Макните, Даріус Вайчекаускас, Томас Урбеліоніс і Вітаутас Кумжа), вивчають світ за межами загальноприйнятої реальності. Їх цікавить те, що ховається у сутінках невідомого. У фотографіях, які представлені на виставці, отримує своє визначення все, що знаходиться на периферії сприйняття — від боротьби людини з самою собою за свою чистоту до спроби зазирнути у потойбічне життя. Кожен з учасників висвітлює те, що турбує саме його, але усі роботи об’єднує мерехтлива темрява: і та, яку можна побачити, і та, яку можна тільки відчути.

Потім небо затягнуло хмарами, які злилися у пишному шлюбному танці. У цей момент наші погляди зустрілись. Його очі заповнили увесь простір навколо: криваве-червоне ліве око було сповнене суму, а праве вражало яскравою блакиттю, у якій деінде з’являлись золоті спалахи. Лід і полум’я.
Він подивився на мене з болем та острахом, як солдат, полеглий у цьому апокаліпсисі. Його язик був скоцюрблений, як і хребет, довге засмальцьоване світле волосся прилипло до шиї. Пошарпаний важкий чорний плащ звисав з його худих плечей, як і його обвисла шкіра. Босоніж, він підійшов до мене, важко переставляючи ноги і випльовуючи на ходу сніг і кам’яну крихту між уламками зубів. Ця незвичайна постать звернулась до мене. І водночас світ навколо накрила стіна крижаної крупи, яка швидко перетворилась на лапатий сніг, а він у свою чергу — на град, що ставав дедалі більшим, гострішим та чорнішим, доки з неба не почали сипати величезні градини з криги та золи. Вони обрушились на людей, яким не вистачило місця під дахом автобусної зупинки і ніде було шукати прихистку. А потім знов засніжило, небесні кристали стрімко поглинали будівлі, доки величезні споруди не зникли з поля зору, а інший бік вулиці ледь виднівся мовби через завісу пилу. Усе навкруги було скорченим, спотвореним та розбитим.

Humanfly. Уривок з композиції «Heavy Black Snow» («Чорний снігопад»)

«Чорний снігопад» пропонує цілу низку проявів темряви. У фотографіях міститься елемент творення (намагання відтворити та покращити себе — далеке відлуння створення світу), висвітлюється викривлення нашої реальності та зображуються світи потойбічного життя і містицизму фотографії. Виставка лякає та водночас збуджує уяву, відокремлює людину від візуального та кольорового навантаження і таким чином надає можливість поринути у глибину.

Даріус Вайчекаускас — куратор і фотограф, який працює у місті Клайпеда. Його персональні проекти демонструвалися у Литві, Швейцарії, Португалії. Минулого року виставка Даріуса Вайчекаускаса «Деконструкції» відбулася у харківській галереї Come In у рамках проекту «Exposures. Виставки клайпедської фотографії у Харкові». Разом із українською дослідницею Галиною Глєбою курував виставку сучасної української фотографії «Любов, хіть і лють» у Клайпеді.

Фото на обкладинці: Віргіліус Шонта, «Вечірнє передчуття», 1990.